Археологічна екскурсія? Так! Бувають і такі! І виявляється, вони дуже цікаві :)
29 червня маріупольці, які небайдужі до історії власного міста, зібралися біля ДТСААФу і у супроводі нашого екскурсовода - Леоніда Горохова - пішли у такі нетрі, куди б я затемно нізащо не пішла сама.
Виявилося, ми йдемо на місце археологічних розкопок. Уява відразу намалювала щось, що могло б стати декораціями для нового "Індіани Джонса"... Дійсність виявилася не такою видовищною - майданчик, на який ми прийшли, скоріше нагадував місцину, яку хтось розчищає під картоплю.
Ота купка людей - це ми, уважно слухаємо нашого другого екскурсовода - Миколу Шевченка, який приєднався трохи пізніше. Він дуже емоційно, але чітко і зрозуміло пояснював, що де знаходилося століття тому.
До речі, обидва наші гіди - волонтери та археологи-ентузіати. Чайниками цих людей язик не повертається назвати, бо вони вже кілька років працюють на цьому місті і знаються на тонкощах археологічної справи. До речі, працюють вони безкоштовно - просто тому, що цікавляться історією рідного міста і хочуть віднайти ще одну цікаву її сторінку. Ще на початку розкопок (здається, 4 роки тому) міськрада виділила допомогу археологам - аж чотири лопати! Дві рожеві "для дівчаток" і дві сині "для хлопчиків". Ну то таке...
Так от. За всі археологічні сезони (тобто влітку, коли погода дозволяє розкопувати) на цьому місці було знайдено купу цікавих речей - десь 2-2,5 тисячі (!) предметів чи уламків.
13 козацьких трубок для паління, кілька підков для чобіт, кілька кістяних ґудзиків... Вони усі зараз виставлені у нашому краєзнавчому музеї.
До речі, глибина, на яку занурилися наші археологи, складає 2,8 м. А такий вигляд має це місце у розпал археологічного сезону (фото з архіву музею).
На зиму місце розкопок консервується - накривається і засипається землею, щоб у ці ями ніхто не впав. Саме тому ми не змогли побачити відкопані культурні шари на власні очі. Але дещо ми все-таки побачили! Просто з-під ніг наші гіди підняли керамічні і скляні уламки 18 і 19 століть! А уважно пошукавши у траві, пан Микола повернувся зі жменями "скарбів".
Ці шматочки не мають ніякої цінності, бо занадто малі, щоб скласти з них артефакт. Їх залишають на місці розкопок. Це просто сліди тої давньої епохи. Але для нас вони важили дуже багато! Зрозуміло, що всі відразу почали власні пошуки "скарбів". І знаєте що? Ми таки знаходили якісь уламки, які наші археологи-ентузіасти відразу ідентифікували.
Оці маленькі шматочки давніх пляшок містять бульбашки повітря. Тобто це повітря потрапило просто у скло при його виготовленні. Теперішні скляні речі бульбашок не містять, навчились вже робити якісно :)
А отак виглядають серйозні знахідки минулих сезонів. Фото - з архівів краєзнавчого музею.
Не дуже схоже на артефакти козацької доби, так? Бо це кремнієві наконечники епохи неоліту. Тобто вже тоді на цьому місці жили люди. Кальміус був повноводнішим, місце - вигідним, а отже давні люди залюбки тут селилися. Скоріше за все, тут ловили рибу і виготовляли рибний клей, а також обробляли шкури тварин. Так нам поясними наші гіди.
А ще було знайдено ливарну форму бронзового віку для наконечника списа. Уявляєте? Тобто десь 2 тисячі років тому тут уже працювали з металом! І зараз працюють - Ілліча і Азовсталь (тепер Метінвест) дають роботу тисячам містян, регулярно викидають в повітря різну гидоту, а також прикрашають (чи псують - це хто як бачить) навколишній пейзаж.
Цей краєвид відкрився нам просто з нашого майданчика.
Тут іще є ось такі залишки будівлі. Вважається, що на цьому місці стояв козацький храм. Про нього навіть фільм знято - "Таємниця козацького храму", реж. Андрій Кіор.
Ось так закінчилася перша частина нашої археологічної екскурсії. Ми дізналися багато нового. А скоро відкриється новий сезон - почнуть нові розкопки. І ми дізнаємося ще більше і, можливо, розкриємо якусь таємницю, оповиту серпанком давнини.
Далі буде...
Комментарии
Отправить комментарий