Взагалі-то, цієї частини екскурсії не мало бути. Те, заради чого ми збиралися, ми вже побачили і могли йти додому... Але наші гіди знайшли вдячних слухачів, тож археологічна екскурсія перетворилася на історичну та продовжилася старою частиною міста.
На вулиці Італійській крім звичайних житлових будинків є дуже цікавий з історичної точки зору об'єкт - дім купця Регіра. Правда, зараз він більше схожий на прихисток для бомжів, аніж на пам'ятку архітектури...
Цей будинок було зведено на межі 19-20 століть, а його господар був засновником судноплавної компанії "Петро Регір і син", якій належали найбільші судна, що займалися перевезеннями донецького вугілля в порти «Петербург», «Кронштадт», «Ревель», «Лібава».
Перед більшовицькою революцією Петро Регір встиг перевести свої статки за кордон, його діти емігрували, але сам купець не став шукати нової батьківщини. Після революції його вигнали з власного дому і він жив просто у дворі свого колишнього будинку. А потім помер, найімовірніше від голоду. Отака сумна історія.
Сумна доля спіткала і цей, колись гарний і величний, будинок. Його переобладнали під багатоквартирний дім, потім тут був гуртожиток швацької фабрики ім. Дзержинського. Будинок міняв власників, зазнавав реконструкцій, дерев'яні частини замінили на бетонні, поставили стяжки, бо у стінах були тріщини від вибухової хвилі...
У 1994 році група архітекторів включила дім Регіра до списку об'єктів, що підлягають реконструкції. Але усі добрі наміри так і залишилися на папері.
Зараз же підприємство-власник шукає орендаря, а продати будівлю не має права через непогашену кредитну заборгованість.
Зараз будинком Регіра цікавляться тільки історики та неформальна молодь, адже з веранди відкривається прекрасний романтичний вид на море, і ходять легенди, що з підвалу будинку йшов підземний хід, який закінчувався десь в районі Гавані. Природно, навіть якщо він був, тепер повністю зруйнувався. А ще тут проводять усілякі квести та міські рольові ігри.
Оце пейзаж, що відкривається з веранди:
Ще 3 роки тому будинок мав такий вигляд (фото з сайту http://7ya-media.com/):
Ось як він виглядає зараз.
Так і стоїть історична пам'ятка як пам'ятник бюрократії, жадібності і зневажливо ставлення до історії.
Далі буде...
Про першу частину нашої екскурсії можна прочитати тут.
PS Наскільки мені відомо, уже тривають цьогорічні археологічні розкопки. Колись я туди таки потраплю :)
На вулиці Італійській крім звичайних житлових будинків є дуже цікавий з історичної точки зору об'єкт - дім купця Регіра. Правда, зараз він більше схожий на прихисток для бомжів, аніж на пам'ятку архітектури...
Перед більшовицькою революцією Петро Регір встиг перевести свої статки за кордон, його діти емігрували, але сам купець не став шукати нової батьківщини. Після революції його вигнали з власного дому і він жив просто у дворі свого колишнього будинку. А потім помер, найімовірніше від голоду. Отака сумна історія.
У 1994 році група архітекторів включила дім Регіра до списку об'єктів, що підлягають реконструкції. Але усі добрі наміри так і залишилися на папері.
Зараз же підприємство-власник шукає орендаря, а продати будівлю не має права через непогашену кредитну заборгованість.
* * *
Ми зайшли всередину. Підлога попровалювалася, стіни розмальовані, де-не-де звисають шматки шпалер...
Але будинок досі справляє враження. Високі стелі, багато вікон і світла, широкі сходи... Колись він був розкішним. Оцінити висоту стель, вікон і балконних дверей можна порівнюючи їх зі зростом людини.
Оце пейзаж, що відкривається з веранди:
Про першу частину нашої екскурсії можна прочитати тут.
PS Наскільки мені відомо, уже тривають цьогорічні археологічні розкопки. Колись я туди таки потраплю :)
Комментарии
Отправить комментарий